Гросмейстер водяної шахівниці

З-над синьої Горині, з поліського краю, з Рівного-міста, Прибув сюди лицар, чия вдача до плеса — палка та іскриста. Лишив він і Устю, й Горині простори розлогі, Щоб в водах Італії великі здобути перемоги. Та хвилі Браччано до майстра спочатку байдужі, Не йде на гачок ні форель, ні лини тамтешні дуже... Італія скалиться, наче те скло каменисте, Невже не підкориться майстру це дзеркало чисте? Та гляньте у вічі! Там досвід палає, як ватра. Для нього рибалка — не гра і не куплена карта. Він бачить крізь товщу, він знає невидимі рухи, Він вищий за моду, за хитрі поради і слухи. Леонід! Леонід! Рибальського роду звитяжець! Сімдесят літ він над плесом мереживо в’яже. Сімдесят років — це гарт, це знання і терпіння, Він чує глибини крізь тисячу літ і покоління. Леонід! Леонід! Плеса господар, Сімдесят літ він приборкує води! Далеко відкинув заморські поради й папери, Він відкриває рибальські незвідані сфери. Сімдесят літ — це не жарти, а владна рука, Якій підкоряється кожна заморська ріка. Він слово промовив — і соми зійшлися на раду, Визнали в майстрові силу і батярську владу. Не треба наживки, коли інтуїція править — Леон на чужині рибацьку корону поставить. Хай плещуть Альбано, Турано і води Браччано, Для нашого зуха все ясно, все вчасно і дано. Він бачить наскрізь італійські розніжені води, Бо він — генерал від рибальства і від природи. Леонід! Леонід! Рибальського роду звитяжець! Сімдесят літ він над плесом мереживо в’яже. Сімдесят років — це гарт, це знання і терпіння, Він чує глибини крізь тисячу літ і покоління. Леонід! Леонід! Карасів ти володар, Сімдесят літ ти підкорюєш води. Бо сімдесят років гарту — це сила єдина! Леонід — це Рівне! Це воля! Це Україна!