Интервью с Ляшенко Г. Н. (на украинском языке г. Акмола 1994-1995 г).
Пояснение: Не́стор Максимович Амбо́дик-Максимо́вич (1744 г., Веприк, Гадячский полк, Киевская губерния, Российская империя - 1812 г., Санкт-Петербург, Российская империя) - русский ученый 18 века, первый русский ученый-акушер. В интервью приводится его стихотворение: Когда дитя в родах из матерней утробы Рождаяся на свет, не сыскует свободы, Когда коленками или одной ногою, Бочком, брюшком, плечами или одной рукою, Спиною иль задком, обеими стопами, Иль вместе с головой обеими руками Выходит и никак родиться не возможет, Тогда искусна бабка страдальцу да поможет, Сии случайны роды искусством да исправит, Проворною рукою на путь прямой наставит, И тем спасет обоих – дитя и мать – от смерти, Имея в помощь длани готовы, распростерты. Упоминается песня «Два кольори» (музыка Олександра Білаша, слова Дмитра Павличка 1964 г.) Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мені Червоними і чорними Червоними і чорними нитками. Приспів: Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне — то любов, а чорне — то журба. Мене водило в безвісти життя, Та я вертався на свої пороги, Переплелись, як мамине шиття, Щасливії сумні мої, Щасливі і сумні мої дороги. Приспів: Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне — то любов, а чорне — то журба. Мені війнула в очі сивина, Та я нічого не везу додому, Лиш згорточок старого полотна І вишите моє життя, І вишите моє життя на ньому. Приспів: Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне — то любов, а чорне — то журба.
Пояснение: Не́стор Максимович Амбо́дик-Максимо́вич (1744 г., Веприк, Гадячский полк, Киевская губерния, Российская империя - 1812 г., Санкт-Петербург, Российская империя) - русский ученый 18 века, первый русский ученый-акушер. В интервью приводится его стихотворение: Когда дитя в родах из матерней утробы Рождаяся на свет, не сыскует свободы, Когда коленками или одной ногою, Бочком, брюшком, плечами или одной рукою, Спиною иль задком, обеими стопами, Иль вместе с головой обеими руками Выходит и никак родиться не возможет, Тогда искусна бабка страдальцу да поможет, Сии случайны роды искусством да исправит, Проворною рукою на путь прямой наставит, И тем спасет обоих – дитя и мать – от смерти, Имея в помощь длани готовы, распростерты. Упоминается песня «Два кольори» (музыка Олександра Білаша, слова Дмитра Павличка 1964 г.) Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мені Червоними і чорними Червоними і чорними нитками. Приспів: Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне — то любов, а чорне — то журба. Мене водило в безвісти життя, Та я вертався на свої пороги, Переплелись, як мамине шиття, Щасливії сумні мої, Щасливі і сумні мої дороги. Приспів: Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне — то любов, а чорне — то журба. Мені війнула в очі сивина, Та я нічого не везу додому, Лиш згорточок старого полотна І вишите моє життя, І вишите моє життя на ньому. Приспів: Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне — то любов, а чорне — то журба.